222. Відповідальність управлінського персоналу щодо припущення про безперервність діяльності суб’єкта господарювання відповідно до МСА 570
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124
125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164
Плануючи та виконуючи аудиторські процедури й оцінюючи їх результати, аудитор повинен розглянути відповідність використання управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів припущення про безперервність діяльності підприємства.
Припущення про безперервність діяльності підприємства є основним принципом підготовки фінансових звітів. На підставі припущення про безперервність діяльності підприємство, розглядається як таке, що продовжуватиме свою діяльність в майбутньому. оскільки припущення про безперервність діяльності підприємства є основним принципом підготовки фінансових звітів, обов'язком управлінського персоналу є оцінка здатності суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, навіть якщо концептуальні основи фінансової звітності не містять чітко вираженої вимоги діяти таким чином.
Якщо, здійснюючи оцінку, управлінський персонал знає про суттєві невизначеності, пов' язані з подіями чи умовами які можуть викликати значні сумніви щодо здатності підприємства продовжувати діяльність на безперервній основі, такі невизначеності слід розкривати. Якщо фінансові звіти не складаються на основі припущення про безперервність, цей факт слід розкрити разом з основою застосованою для складання фінансових звітів, і з причинами, з яких підприємство не вважається безперервно діючим.
Оцінюючи доречність припущення про безперервність діяльності управлінський персонал бере до уваги всю наявну інформацію щодо близького майбутнього (але не обмежуючись ним) - принаймні 12 місяців з дати балансу. В кожному випадку ступінь розгляду залежить від конкретних фактів. Якщо підприємство в минулому мало прибуткові операції і відкритий доступ до фінансових ресурсів можна без детального аналізу дійти висновку про доречність безперервності як облікової основи. В інших випадках управлінський персонал, перш ніж впевнитись у доречності застосування припущення безперервності, має розглядати ряд чинників, які впливають на поточну та очікувану прибутковість, графіки сплати боргів і потенційні джерела відновлюваного фінансування.